Геніальні двієчники
Ісаак Ньютон з'явився на світ недоношеним. За легендою, немовля було таким крихітним, що його поклали в рукавицю з овечої шкури, яка лежала на лаві. Хлопчик зростав хворобливим, тихим, мрійливим. Особливо складним для нього був шкільного навчання.
У школі, до якої його віддали, учні різного віку разом вивчали латину, закон Божий, математику. Навчався він погано, був слабким, недоладним, однокласники називали його то нікчемою, то павучком, а одного разу побили так, що він знепритомнів. Самолюбство хлопця не дозволяло йому терпіти приниження, вихід був лише один: виділитися успіхами в навчанні. Наполеглива робота дала результат: він став першим учнем у класі. З дитинства Ньютон любив будувати складні механічні іграшки, моделі різних машин, сонячні та водяні годинники, що викликало особливу заздрість однокласників. А вечорами він запускав повітряних зміїв. До хвостів прикріпляв лампадки, що рівно горіли навіть за сильного вітру. Хлопці з усього міста збігалися подивитися на ці дивовижні вогники на тлі зоряного неба.
Своїм першим фізичним дослідом Ньютон уважав вимірювання сили вітру під час бурі: спершу він стрибав у напрямку за вітром, потім — проти вітру.А силу вітру вимірював за довжиною стрибків.
Після довгих суперечок дослідники дійшли висновку, що помилки у творах Гоголя
все ж таки не авторський стиль, а наслідок безграмотності видатного
письменника. Та і якими могли бути його знання, якщо в Ніжинському ліцеї
навчали майже як у Пушкіна: «чого-небудь і як-небудь».
Однокласники Гоголя згадували, наприклад, такий випадок: учитель російської
мови Білевич навчання зводив до читання підручника, і траплялося, що учні
склеювали сторінки, щоб скоротити урок. Одного разу сторінка, яку читав
учитель, закінчилася словами «то зтих судей...», а наступна після заклеєних
почалася словами «...сдают в архив». Спершу він подумав, що то друкарська
помилка, але не знайшов її у списку в кінці книги і пояснив учням, що це
метафора, яка означає, що судові справи кладуть в архів.
Викладач словесності Базилі не мав жодних знань із давньозахідної літератури,
захоплюючись Херасковим та Сумароковим, а про Пушкіна вислов-лювався досить
зневажливо та намагався «виправляти» його вірші.
Звісно, ніхто з таких учителів не міг помітити письменницький талант хлопця. На
тонку спостережливість не звертали уваги; його здатність не лише помічати
яскраві риси зовнішності та поведінку людей, але й неймовірно точно передавати їх
веселила хлопчаків, а дорослим здавалася лише дурним блазнюванням і марнуванням
часу.
З раннього дитинства хлопець зростав нахабним та пронозливим. Коли його одного разу запитали: «А чи ви бува не з тих хлопців, що продавали цукерки в коробках із фальшивим дном завтовшки в півдюйма?» — він відповів: «Ні, дно моїх коробок завжди було завтовшки в дюйм».
Саме завдяки хитрощам і з'явилися перші винаходи цього генія. Під час Громадянської війни Едісон, який недочував на одне вухо і через це не міг стати військовим, був мобілізований як телеграфіст на залізницю. Керувати телеграфною машиною його навчив вдячний батько хлопчика, якого Томас урятував, витягнувши з-під коліс товарного потяга. Едісон швидко навчився приймати й надсилати телеграми з рекордною для того часу швидкістю, проте не вирізнявся сумлінністю чи дисциплінованістю, тож першим його винаходом став прилад, завдяки якому старший телеграфіст на лінії був певен, що Томас працює, коли насправді юнак солодко спав.
У школі навчався всього кілька місяців. Там його вважали за дурня, бо він категорично відмовився виступати перед класом. До того ж учителька назвала Едісона через погану поведінку «пропащим». Дізнавшись про це, мати дуже розсердилася, вирішила забрати сина зі школи та сама навчала його вдома. Пізніше Едісон скаже: «Я зміг стати винахідником тому, що в дитинстві не ходив до школи». Він був дуже вдячний матері за підтримку.
Білл Гейтс
Від народження комп'ютерний геній мав три таланти: феноменальну пам'ять (він міг переказати три сторінки тексту після першого прочитання), математичні здібності та надзвичайну впертість.
Ще дитиною Білл увесь час сперечався із батьками. Коли їх терпець увірвався, вони звернулися по допомогу до психолога. Після кількох сеансів спеціаліст пояснив, що поєдинок із сином їм не виграти, найкраще для них — пристосуватися до нього, бо конкурувати з ним «безглуздо й безна-дійно». Відтоді близькі почали поступатися Біллу, зрозумівши, що в їх родині зростає Особистість.
Не вирізняючись особливою успішністю, що теж було своєрідною формою бунтарства, він несподівано скінчив дев'ятий клас із відмінними оцінками й увійшов у десятку найкращих учнів Америки.
Не можна заперечувати, що Білл Гейтс був неординарною особистістю. І саме він наважився висловити думку про те, що політично-коректна, толерантна до всіх, заснована на рівноправності система освіти США виховала покоління дітей, які не мали жодного уявлення про життєві реалії. Він зробив це темою промови, з якою його запросили виступити в одній зі шкіл.
Отже, «одинадцять речей, яких тебе забули навчити у школі», за Біллом Гейтсом, можуть пояснити, чому комп'ютерний геній не досяг визначних результатів, навчаючись у школі.
1. Життя несправедливе — змирися із цим!
2. Світу байдуже до твоєї самоповаги. Світ очікує, що ти досягнеш чогось ДО ТОГО, як почнеш поважати себе.
3. Ти НЕ ПОЧНЕШ заробляти 60 000 доларів зразу після того, як закінчиш школу. Ти не станеш віце-президентом компанії з мобільним теле-фоном, поки не заробиш усього цього.
4. Якщо вважаєш свого вчителя суворим, почекай, поки в тебе з'явиться начальник.
5. Обсмажувати котлети для гамбургерів не нижче твоєї гідності. Твої дідусь та бабуся називали приготування гамбургерів інакше — для них це була можливість.
6. У твоїх невдачах немає провини батьків. Не слід скиглити через власні помилки — потрібно навчатися на них.
7. До твого народження батьки не були такими нудними, як зараз. Вони стали такими, забезпечуючи тебе, перучи твій одяг і слухаючи твої розповіді про те, яким крутим ти вважаєш себе. Тож перед тим як рятувати дощові ліси від винищення поколінням твоїх батьків, спробуй прибрати хоча б у своїй кімнаті.
8. Можливо, у твоїй школі й немає переможців та невдах, але в житті вони Є. У деяких школах скасували незадовільні оцінки, і ти можеш пере-складати СТІЛЬКИ РАЗІВ, скільки знадобиться, поки результат не буде задовільним. У цьому немає НІЧОГО спільного з реальним життям.
9. Життя не ділиться на семестри, і літніх канікул у ньому не буває. Дуже мало кому з роботодавців потрібна твоя САМОРЕАЛІЗАЦІЯ. Тож займайся нею у вільний час.
10. Життя по телебаченню — НЕ справжнє життя. Насправді в житті людям доводиться з кав'ярень іти на роботу.
11. Добре стався до «ботаніків». Імовірно, що врешті-решт хтось із них стане твоїм керівником.
На все це Уїнстон відповідав упертістю. Він демонстрував протест в усі можливі способи: на екзаменах здавав замість відповідей чисті аркуші паперу, у кожному класі залишався на другий рік і взагалі вважався найгіршим учнем у школі.
Хоча мав чудову пам'ять, але легко й швидко засвоював лише те, що цікавило. Те, що йому не подобалося, вивчати категорично відмовлявся. Незлюбивши цифри з перших днів навчання, він так ніколи й не зрозумів математики. Уїнстон ненавидів класичні мови і за всі роки вивчив із латини та грецької мови лише алфавіт, до того ж не дуже твердо. Зате англійську мову любив і знав добре.
В академію Сендхерст, звідки виходили кадри англійського офіцерського корпусу, Уїнстону вдалося вступити лише за третьої спроби. Саме завдяки військовим діям у всіх куточках світу прийшли до нього рання слава, літературні успіхи, вступ у політику, сходження до влади і нарешті, вирішення долі своєї країни у фатальні роки.
Скандинавський геній біології Карл Лінней, упорядник єдиної системи
тваринного та рослинного світу, навчався в школі так погано, що вчителі
постійно натякали батькам, що краще було б навчати його не наук, а ручної
праці.
Вільям Рентген, перший лауреат Нобелівської премії з фізики, винахід якого
зараз, надзвичайно широко використовується в медицині, не мав шкільного
атестата. Хтось із учнів намалював на дошці карикатуру на вчителя і той
вирішив, що це зробив Вільям. Хлопець не схотів викривати товариша, і його
виключили зі школи. Він самотужки опанував шкільну програму, але скласти іспит
екстерном й отримати атестат не вдалося: його екзаменатором виявився той самий
учитель. Здавалося б, про вступ до вищого навчального закладу годі було й
мріяти, але щасливий випадок допоміг двадцятирічному юнакові стати вільним
слухачем машинобудівного факультету нового Політехнічного інституту в Цюриху.
Олександр Пушкін у випускному свідоцтві Царськосільського Ліцею, поряд з
оцінками «хорошо», «весьма хорошо» і навіть «превосходно» з російської та
французької словесності й фехтування, з таких предметів, як історія, географія,
статистика, математика та німецька мова взагалі не отримав жодних оцінок, —
тільки лаконічне «занимался». Це можна пояснити тим, що Пушкін вивчав лише те,
що хотів, і так, як хотів.
Спільним для всіх; цих геніїв, які жили в різні часи й
у різних країнах, є те, що вільно розвиватися вони змогли тільки після того, як
залишили шкільні стіни, де головне — відповідати стандартам, У школі вони
вирізнялися з-поміж інших, але ніхто з учителів не міг навіть припустити, що це
талант,а не дивацтво.
Згаданим у цій статті вченим, письменникам, політикам удалося зберегти
індивідуальність, вони виявилися сильнішими за шкільну «зрівнялівку». Але,
хтозна, скількох геніїв людство втратило через те, що школі вдалося «зробити з
них нормальних людей»...
Друкується за виданням: «Пані Вчителька». — 2010.— № 11 (48)