Плин життя
Їде поїзд. Стукають колеса в такт.
Сонні люди сидять так,
Ніби статуї земні:
Хтось дрімає, хтось вже спить.
Хтось до когось гомонить...
Час спливає. Сонце сходить...
То за поїздом біжить,
То його вже перегнало,
Світить в очі попереду.
Зігріває, віддає
Людям все тепло своє.
За вікном минають села і міста.
Йде дорога в поле і ліса.
Десь поля чорніють, зорана рілля,
Десь вже зеленіє там озимина.
Чути гомін , співи, поїзд загудів,
Та циганські діти просять п'ятаків.
Думаю, міркую про життя земне.
Що діється вдома, як нема мене.
Так життя минає.
Прийшла, йду, інколи спиняюсь.
Роблю добро або ж помиляюсь...
Десь напівдорозі я уже в житті.
Помагай же , Боже, шлях пройти мені!
Ганна Савіцька
| 
