Ще раз про мову. Цікаво знати

   Якою ж мовою розмовляє найбільше людей? Вчені підра­хували: першість належить мандаринському діалекту китайськоїмови. 748 мільйонів чоловік користуються ним, що становить 68% населення Китаю. Друге місце займає англійська мова. Рідною її вважають 330 мільйонів людей, а тих, для кого вона є другою і третьою мовою, — у два рази більше.    

     Є країни, які виділяються серед інших тим, що їхнє на­селення користується великою кількістю мов. В Індії, наприк­лад, розмовляють приблизно 845 мовами і діалектами, а в Папуа-Новій Гвінеї — 869, тобто в середньому кожною з цих мов розмовляє близько 4 тисяч осіб.

     Варто зауважити, що, незважаючи на таку велику кількість мов, переважна більшість населення нашої планети говорить тільки тринадцятьма мовами. Є мови державні: українська — в Україні, польська — в Польщі, монгольська — в Монголії то­що. Однак багато мов не мають державного статусу. Ними прос­то розмовляє певна кількість людей: сто, двісті, тисяча.    

      Ідея спільної для всіх людей мови давно привертала ува­гу вчених. Над такою проблемою працювали Ян Амос Коменський, Френсіс Бекон, Готфрід Вільгельм Лейбніц, Ісаак Ньютон та ін. Але нікому не спадало на думку замінити усі існуючі мо­ви якоюсь однією, навіть найбільш поширеною.

     Така ідея знайшла своє втілення у створенні штучних мов, яких сьогодні нараховується уже близько 300. Найвідомішими з них є: есперанто, волапюк, ідо, новіаль, інтерлінгва, кос­мос, оксиденталь, парла, спокіль, універсаль, азбука Брайля для сліпих тощо.       

      Найпопулярнішою з усіх штучних мов є есперанто. Тво­рець її — польський окуліст і поліглот Людвіг Заменгоф (1859-1917). Псевдонім його — Doctoro Esperanto («той, хто надіється») — став назвою мови. Вона легка й доступна у вив­ченні. У цій мові існує 16 правил і жодного винятку. Є лише два відмінки — називний і знахідний, наголос падає на передос­танній склад. Усі іменники тут закінчуються на -о, всі прикмет­ники — на -а.Відсутні м'які та тверді приголосні.

     За багатством і єдністю цієї мови пильно стежить особлива Академія есперанто, завдяки чому вона стає дедалі природ-нішою. Сьогодні есперанто звучить на всесвітніх конгресах, у клубах есперантистів, а понад тридцять радіостанцій світу ве­дуть цією мовою передачі.     

     На сучасному етапі особливо помітне прагнення людей знати іноземні мови, що дає змогу вільно спілкуватися з грома­дянами інших країн, вивчати їхні звичаї, побут. Уже зараз у багатьох країнах світу школярі вивчають декілька мов. У Швеції, наприклад, діти навчаються у школі 12 років, з них 8 років во­ни опановують англійську мову, 6 — німецьку, 5 — французь­ку; одночасно школярі оволодівають данською та норвезькою мовами. Значна частина японських дітей опановує англійську.    

      Людству відомі так звані поліглоти (від грецьких слів роїу — багато, дідиа — мова), тобто люди, які володіють ба­гатьма мовами.Найвидатнішим поліглотом усіх часів і народів вважається доктор Гарольд Уїльямс з Нової Зеландії (1876-1928). Він у ди­тинстві вивчив латинську і грецьку, іврит, чимало європейсь­ких мов, мови тихоокеанського регіону (вільно говорив 58 мо-нами і багатьма діалектами). Під час відвідування Ліги Націй у .Женеві Гарольд Уїльямс був єдиною людиною, яка спілкувала­ся з кожним делегатом його рідною мовою.

Ось ще цікава статистика

      Німець Шютцн, що помер після Другої світової війни, роз­мовляв 270 мовами. Данський вчений XIX століття Расмус Христіан Раск знав 230 мов, професор Львівського університе­ту Андрій Гавронський — 140, близько сотні — академік Наум Марр, 80 — відомий археолог Генріх Шліман. Сімома мовами ще у молодості володів Богдан Хмельницький.

А відомий гро­мадський діяч Анатолій Луначарський, коли його обрали дійсним членом Академії наук, розпочав свій виступ російською мовою, продовжив говорити німецькою, французькою, англійсь­кою, італійською, а завершив латиною.

      Відомий поліглот — український письменник Микола Лукаш — володів двома десятками мов; викладач Московського державного університету Андрій Залізняк — чотирма десятками.     

      Цікавий факт: книжка, написана російською мовою, має обсяг більший, ніж та сама книжка українською (наприклад, 525 сторінок російською мовою і 500 сторінок — українською). І це означає, що ту ж інформацію українською мовою можна пе­редати меншою кількістю мовних знаків.

      За даними японських учених, люди, які з дитинства не розмовляли рідною мовою, частіше хворіють, піддаються різним стресам, у них менше розвинені природні здібності.

Одинцова Г.С., Кодлюк Я.П.  Цікаве мовознавство для молодших школярів: Посібник для вчителя початкових класів.-К.: Наш час,2006. - 123с.